Розглядається вплив перебоїв з електропостачанням на переїзд українців до сіл та аналізується стан ринку нерухомості в сільській місцевості. Сім’я Марини та Андрія Сенчуків із Києва вже другий місяць орендує будинок у селі Коростів на Львівщині через відсутність світла, тепла та води у своїй квартирі на лівому березі столиці. Вартість оренди приблизно така ж як у Києві. За словами подружжя, спочатку вони планували тимчасовий виїзд. “Ми їхали на тиждень-два, поки ситуація налагодиться. А тепер живемо у селі вже другий місяць. Добре, що маємо віддалену роботу – можемо жити будь-де”, — каже Марина. За її словами, під час пошуку житла ціни суттєво різнилися: “інстаграмні” будиночки здавали по 60 тисяч гривень і більше, старі хати без зручностей — від 5 тисяч. Сенчуки знайшли варіант за 20 тисяч гривень на місяць. Будинок не новий, дерев’яний, на три кімнати. Є плита з газовим балоном, камін, підведена вода та старий генератор. Однак ним родина користується рідко — придбали портативну зарядну станцію та докупили дрова. Родина Сенчуків поки залишається в Карпатах. Хоч, кажуть, за Києвом сумують і планують повернутися, бо завжди вважали себе “квартирними людьми”. Вони зазначають, що життя в горах сповільнило їх. Мирослава, власниця будинку, розповідає, що шість років тому здавала його подобово, бо тоді охочих було багато. Однак з появою сучасних котеджів попит зменшився і хата пустувала. Ірина, власниця закладу в селі Орявчик, каже, що з середини січня готель був повністю заповнений протягом двох тижнів. “Переважно мами з маленькими дітьми приїжджали перечекати. Їм було важливе тепло, можливість приготувати їжу та випрати речі. Ми здавали кімнати трохи дешевше, бо людей було шкода. Працювали на генераторі, тому витрат додалося”, — зазначає Ірина. Наразі, за її словами, завантаженість така як зазвичай у лютому. Рієлтор Маркіян Ганас каже, що попит на гірську місцевість зріс на початку лютого, особливо серед жителів Києва та сходу країни. Проте знайти якісне житло складно. “Люди розраховують, що там буде вода, світло і газ. Але коли ринок не заповнений такими об’єктами, клієнти розчаровуються і обирають щось ближче до Львова”, — пояснює фахівець. Рієлтор Ігор Харів працює у Славському напрямку. За його словами, готових до проживання будинків на ринку майже не залишилося, їх розкупили ще раніше. “Наразі спостерігається значний сплеск попиту на нерухомість у Карпатах. Більшість покупців розглядають об’єкти як інвестицію або для запуску майбутнього бізнесу. Також є запити від внутрішньо переміщених осіб, однак доступних у середній ціновій категорії і готових до проживання будинків на ринку практично немає, їх давно розкупили. У продажу переважно старі будинки, які потребують суттєвих вкладень,” — говорить рієлтор. Ігор Харів каже, пропозиції щодо довготривалої оренди сучасних котеджів майже немає. За його словами, власникам економічно не вигідно здавати їх на тривалий термін, атомічно можна знайти і орендувати хату на околицях але, як правило, без належних умов.
Архів позначки: село
Життя в селі Шевченка: адаптація до умов та відключень електроенергії
89-річна Ніна Орел розповіла, що перестала тримати господарство, оскільки лисиця поїла останніх курей – село розташоване біля лісу. В’їзд до села Шевченка огороджений вказівником, а дорога перетинають табун козулів. Ніна Орел пояснила, що у центрі села єдиний заклад, магазин, двері якого завжди відчинені, пропонує широкий асортимент товарів, включаючи ковбасу, масло та цукерки. Продавець Тетяна Левчук зазначила, що магазин працює щодня, попри морози та відключення електроенергії, продукти завозить власник, а від холоду рятує пічка. Для отримання медичної допомоги селяни їздять у сусідні населені пункти, оскільки місцевий медпункт зачинений. Багато хат у селі стоять порожніми. Для вирішення проблем з електроенергією Ніна Орел має ліхтар, а від холоду – теплі капці та піч. Воду отримують з криниці. Олена Мигаль розповіла, що коли вдома немає електрики, вона читає газети, які привозять раз на тиждень пересувним відділенням, та має курей і кішку Мурку. Староста Наталія Буряченко повідомила, що в селі проживає 170 жителів, переважно людей старшого віку, а садочок та школа не працюють через недостатню кількість дітей. Найближча школа знаходиться у селі Сунки на відстані восьми кілометрів, а медпункт – у Плескачівці. Селяни їздять до Сміли на автобусі, який курсує двічі на тиждень – у вівторок та четвер.