89-річна Ніна Орел розповіла, що перестала тримати господарство, оскільки лисиця поїла останніх курей – село розташоване біля лісу. В’їзд до села Шевченка огороджений вказівником, а дорога перетинають табун козулів. Ніна Орел пояснила, що у центрі села єдиний заклад, магазин, двері якого завжди відчинені, пропонує широкий асортимент товарів, включаючи ковбасу, масло та цукерки. Продавець Тетяна Левчук зазначила, що магазин працює щодня, попри морози та відключення електроенергії, продукти завозить власник, а від холоду рятує пічка. Для отримання медичної допомоги селяни їздять у сусідні населені пункти, оскільки місцевий медпункт зачинений. Багато хат у селі стоять порожніми. Для вирішення проблем з електроенергією Ніна Орел має ліхтар, а від холоду – теплі капці та піч. Воду отримують з криниці. Олена Мигаль розповіла, що коли вдома немає електрики, вона читає газети, які привозять раз на тиждень пересувним відділенням, та має курей і кішку Мурку. Староста Наталія Буряченко повідомила, що в селі проживає 170 жителів, переважно людей старшого віку, а садочок та школа не працюють через недостатню кількість дітей. Найближча школа знаходиться у селі Сунки на відстані восьми кілометрів, а медпункт – у Плескачівці. Селяни їздять до Сміли на автобусі, який курсує двічі на тиждень – у вівторок та четвер.