Моє перше запитання стосується засідання координаційної групи G7+ із питань енергетики та її конкретних зобов’язань. Згідно з оприлюдненим пресрелізом, Франція зобов’язується надати Україні протягом найближчих тижнів понад 100 генераторів. Чи могли б ви розповісти більше про цю ініціативу? На які сфери вона поширюється, які категорії населення та міста охоплює?Європейський Союз надав значні ресурси — так само Франція, Сполучені Штати, Японія та інші країни. Загалом Україні буде передано 6 тисяч одиниць енергообладнання.Під час цієї нової зустрічі міністр Європи та закордонних справ Жан-Ноель Барро заявив про постачання близько сотні нових генераторів. Перші з них можуть прибути вже в перший тиждень лютого, адже задум у тому, щоб діяти якнайшвидше.Першочерговим пріоритетом сьогодні є Київ. Але також ми надаємо генератори Чернігову — це один із напрямів концентрації французької допомоги, Харкову й іншим містам. Загалом наше бажання полягає в тому, щоб передавати таке обладнання Україні — а тоді вже або українська організація (наприклад, Червоний Хрест), або безпосередньо українська влада розподіляє його залежно від потреб. Саме ви найкраще знаєте, де це буде найбільш корисним з урахуванням технічних характеристик обладнання.Як ви вже підтвердили і як раніше пояснила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко, енергетичний пакет допомоги від міжнародних партнерів значний і містить обладнання й кошти. Водночас ми чуємо заяви мера Києва Віталія Кличка, який закликає жителів столиці тимчасово виїхати, якщо вони мають таку можливість. На вашу думку, чи наданої та запланованої допомоги достатньо, щоб забезпечити функціонування Києва й дати змогу його мешканцям залишатися в місті?Я не можу знати цього напевно. Ми — країни G7+ — зробимо все, що для нас можливо зробити. Водночас існують терміни доставки, якісь типи обладнання доступні, а якихось бракує. Та й потреби України різні за своєю природою.Посольство Франції залишатиметься в Києві, навіть якщо ситуація погіршиться?У нас у посольстві є генератор, яким ми, звісно, час від часу користуємося. Ми залишаємось тут, поруч з українцями.Це далеко не перший пакет допомоги, який Франція надає Україні, тому в цьому контексті я також хотіла б згадати “Міндічгейт” та інші корупційні скандали, дотичні до енергетичного сектору. Чи впливає це на те, як Франція ухвалює рішення про допомогу Україні, зокрема у сфері енергетики?Для нас головне не те, щоб корупційних скандалів взагалі не було, а те, щоб у разі появи, їх серйозно розглядали. Насправді подібне трапляється майже у всіх країнах. І, звичайно, міжнародна спільнота та донори проявляють пильність. Але найважливіше — політична воля української сторони розв’язувати ці питання, і вона є.Тобто ви продовжуватимете надавати допомогу, попри ці обставини?Ми продовжуємо надавати допомогу, оскільки формальні процедури діють, розслідування триває, санкції запроваджують, політичні рішення ухвалюють.Я також хотіла б торкнутися актуальної політичної теми минулого тижня — Давоського форуму. Дозволю собі процитувати президента Макрона. Він зазначив у промові, що “спостерігається відхід до світу без правил, де міжнародне право нівелюється, а єдині закони, які, здається, мають значення, — це закони сильного.” За повідомленнями ЗМІ, Франція не приєднається до Ради миру Дональда Трампа. Президент Зеленський також зазначив, що Україна могла б долучитися лише після встановлення миру. Як Франція аргументує свою позицію і чи збігається вона з баченням України?Звісно, ми не перебуваємо у стані війни й ситуація відрізняється від тієї, що в Україні. У Франції дійсно є серйозні сумніви щодо цього проєкту. Основна причина полягає в тому, що вже існує орган, який відповідає за підтримку миру та міжнародну безпеку — це Рада безпеки ООН, створена за Статутом Організації Об’єднаних Націй і є одним із її ключових органів.Звичайно, як і будь-яка організація, вона має свої недоліки. Сьогодні ми бачимо, що робота Ради безпеки дуже складна, адже Росія є її постійним членом. Це, безумовно, створює певні складнощі. Втім, наразі легітимної альтернативи цій організації в нас немає. Тому, так, є певні застереження та запитання щодо Ради миру, запропонованої президентом Трампом. Подивимося, як розвиватиметься ситуація. До того ж сам принцип роботи такого органу, коли одна особа вирішує, хто стає членом, а хто — ні, є трохи проблематичним.Чи керуєтеся ви тими ж принципами та критеріями у випадку, коли Франція, наприклад, не приєднується до ініціативи PURL?Ми робимо інші речі. Наприклад, передали винищувачі Mirage, французькі літаки. Ця форма внеску не узгоджується з механізмом PURL у його нинішньому вигляді. Тому ми в ньому участі не беремо. Щодо принципового питання, чи повинні ми в тій чи іншій формі дозволяти купівлю американського військового обладнання для України за європейські кошти, то наша позиція дуже чітка: мета полягає в тому, щоб якомога більше обладнання було європейського виробництва.У деяких сферах існують можливості, які є лише у США, або які вони можуть забезпечити в необхідних для України обсягах. Наприклад, наразі немає реальної альтернативи системі Patriot та боєприпасам до неї. Тому ми не заперечуємо проти того, щоб певні європейські фінанси використовувалися для придбання цих боєприпасів.Щодо переговорів в Абу-Дабі: перший етап відбувся кілька днів тому, а наступний, як було анонсовано, може відбутися вже цього тижня. Як ви оцінюєте результати першого етапу? Яку роль наразі відіграє Європа в процесі й чи вважаєте ви, що вона представлена повною мірою, чи її участь недостатня, з огляду на обсяг наданої допомоги та рівень залученості?Щодо зустрічі в Абу-Дабі — президент Зеленський публічно заявив про дуже конструктивні результати. Звісно, ми можемо цьому лише радіти.Європейські країни можуть багато чого запропонувати. Звичайно, їх потрібно залучати. Я сподіваюся, що це відбудеться найближчим часом, адже ми вже брали активну участь у інших етапах переговорного процесу.Є базовий принцип: нічого про Україну без України. Але логічним наслідком є те, що нічого про безпеку Європи не можна вирішувати без Європи. Багато питань, які обговорюються в Україні, безпосередньо стосуються безпеки Європи. Ми — тут, ми готові підтримати Україну й допомогти, зокрема, надаючи якомога надійніші гарантії безпеки. Україна знайшла в цій дуже складній переговорній ситуації правильний баланс.Тобто європейські країни сподіваються бути присутніми на наступних етапах переговорів?Так, звісно, нам обов’язково потрібно бути присутніми. Якщо ми хочемо забезпечувати гарантії безпеки чи брати участь у [повоєнному] відновленні, потрібно сидіти за столом переговорів, інакше робити це буде надзвичайно складно.Щодо Коаліції охочих. Міністерка-делегатка при міністрі Збройних сил та у справах ветеранів Франції Аліс Руфо в інтерв’ю Суспільному заявила, що коаліція плануватиме свою роботу залежно від результатів тристоронніх перемовин України, США та РФ у Об’єднаних Арабських Еміратах. Чи можете уточнити, про що йдеться й чи відомо вже дату нової зустрічі коаліції?Я поки не можу анонсувати дату. Побачимо, коли відбудеться наступна зустріч [переговорників]. Робота щодо гарантій безпеки зараз дуже просунулась, особливо стосовно багатонаціональних сил. Зобов’язання уточнюються. Водночас треба узгодити також інші елементи процесу: так можна буде просуватися комплексно. Зрештою, в дипломатії заведено, що ніяких домовленостей не укладають, доки не узгоджено все. І все має просуватися разом. Але вкрай важливо було якнайшвидше надати надійні гарантії безпеки, щоб Україна могла почуватися більш впевнено у всіх переговорах — зокрема щодо найскладніших питань на кшталт територій.У жовтні 2024 року Україна та Франція підписали Імплементаційну угоду до міжурядової Грантової угоди, де йшлося про енергетичні ініціативи, зокрема в Київській області та Харкові. На якому етапі зараз ця домовленість та проєкти?Так, Франція створила фонд у розмірі 200 мільйонів євро, про який ви згадуєте. Він призначений для фінансування французьких компаній, які виконують інфраструктурні роботи в Україні включно з місцевими проєктами або працюють у сфері розмінування.Французька влада ухвалила рішення запустити новий проєкт такого ж типу, адже проєкти на 200 мільйонів зараз реалізуються: кошти виділені, роботи тривають.Ідея полягає в тому, щоб запустити подібний проєкт знову, цього разу зі співфінансуванням від інших міжнародних донорів на кшталт ЄБРР, інших держав, донорів, компаній та самої України. Мета — не обмежуватися лише Києвом чи Львовом. Звісно, ці два міста важливі, але проєкти мають охоплювати всю територію включно зі сходом, Харковом, Запоріжжям, Дніпром і взагалі всіма регіонами.Природно, що серед проєктів є енергетичні, а також інфраструктурні: енергетична, медична інфраструктура, багато об’єктів у сфері освіти. Усі види інфраструктури можуть бути охоплені.Ми зараз готуємо запуск нової хвилі проєктів і найближчими днями сподіваємося зробити кроки вперед разом із франко-українською змішаною економічною комісією на рівні міністрів.Францію та Україну поєднує тривала історія співпраці в енергетичному секторі. Йдеться і про ядерну енергетику, і про відновлювані джерела, і про модернізацію, про яку ви щойно згадували. Я хотіла б зосередитися саме на ядерному секторі. Угоду про співробітництво у сфері мирного використання ядерної енергії було підписано ще у 1998 році, через кілька років після того, як Україна втратила ядерний статус, у 2024 році Париж та Київ поновили цю угоду ще на 20 років. Сьогодні ж, як вам добре відомо, ядерний сектор, а також підстанції, що забезпечують роботу атомних електростанцій, перебувають під постійною загрозою російських ударів. Як Франція може допомогти в цій сфері — зокрема з погляду регулювання, модернізації або мінімізації наслідків атак?Є один фундаментальний момент: Франція та Україна є двома великими цивільними ядерними державами. І в майбутньому, коли Україна стане членом Європейського Союзу, ми, ймовірно, будемо двома найбільшими виробниками ядерної енергії в межах ЄС.Співпраця в цій сфері триває вже давно, зокрема з французькими компаніями або їхніми дочірніми структурами на кшталт Arabelle. Ми намагаємося діяти максимально комплексно.Це надзвичайно серйозно й ми регулярно порушуємо це питання, зокрема в межах Міжнародного агентства з атомної енергії. Ми дуже занепокоєні й наполягаємо на тому, щоб подібні атаки припинилися.Насправді стратегія російських збройних сил, спрямована на удари по енергетичній інфраструктурі, включно з такими підстанціями, є глибоко проблемною. Її головна мета — завдати удару по цивільному населенню, змусити людей залишати свої домівки. Це є абсолютно неприйнятним, шокуючим і, ймовірно, незаконним із погляду міжнародного права.