Павло Скочко працює водієм аварійної бригади. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії, його мобілізували до 59 бригади ЗСУ, де він служив у протитанковому дивізіоні та захищав Київщину. Під час бойових дій біля Нової Басані, що на межі з Чернігівщиною, Павло отримав поранення. “Коли ми звільняли населений пункт і пересувалися, наша броня з’їхала в кювет. Ми, 14 людей, сиділи зверху, і всі злетіли. На щастя, ніхто не постраждав. Мені дісталося найбільше — я зламав ногу, а суглоб також постраждав,” — згадує Павло. Військово-лікарська комісія визнала його непридатним до служби. За словами чоловіка, в енергетичній сфері також є чимало викликів, зокрема від наслідків атак російських дронів та негоди. “У нашій аварійній бригаді всього двоє водіїв — я та електромонтер. Ми стикаємося з різними ситуаціями. Після падіння шахеда наші хлопці відновлюють лінії, а також працюють після стихійних лих,” — зазначив Скочко. Анатолій Христюк, ще один ветеран російсько-української війни, у березні 2022 року приєднався до тероборони. Він командував взводом вогневої підтримки 170 батальйону 120 бригади. “Я брав участь у бойових діях під Бахмутом, а у 2024 році був звільнений через стан здоров’я. Наразі я працюю провідним інженером з розподілу електроенергії Барської дільниці Жмеринських електричних мереж,” — розповів Анатолій. Його побратим Василь Жаглюк повернувся у 2023 році. Він служив у тому ж підрозділі, виконуючи обов’язки водія та стрільця, обслуговуючи протитанковий взвод. Василь воював на Донеччині, зокрема в Довгенькому та Добропіллі. Він демобілізувався через проблеми зі спиною. Тепер він знову працює разом з Анатолієм, але замість зброї в руках у них інструменти. “Побратими завжди поруч, навіть на роботі. Анатолій був моїм взводним. Незважаючи на обстріли, які знищують нашу інфраструктуру, ми продовжуємо працювати в складних умовах, адже це наша улюблена справа — приносити людям світло,” — зазначив Василь. Найстарший у цій групі — електромонтер Андрій Козак, якому 60 років. Він пішов на війну у 2024 році за повісткою і рік служив на Покровському напрямку. Звільнившись за віком, він повернувся до роботи електромонтера, адже вважає, що має бути корисним, особливо коли на передовій залишився його син, також енергетик. “Я служив рік, підвозив паливо-мастильні матеріали. Звільнився за віком і повернувся до роботи, бо потрібно щось робити. Я щасливий, що можу допомагати людям,” — сказав Андрій. Старший майстер централізованої дільниці Жмеринських електричних мереж Ігор Носач повідомив, що за кожним, хто на фронті, зберігають робоче місце та зарплату. “На фронті досі перебувають 15 наших працівників. 5 з них вже демобілізувалися і повернулися до нас, і ми раді їх бачити. Приємно, що хлопці, які на фронті, зберігають свої посади та отримують зарплату. Ми чекаємо на всіх інших,” — додав Ігор. Вони пройшли фронт, повернулися і одразу стали до роботи, адже там, де російські дрони руйнують лінії електропередач, хтось має їх відновлювати. Наразі вони працюють в одному з сіл Жмеринської громади, монтують балансуючий вузол обліку, який фіксуватиме споживання електроенергії усіма будинками, підключеними до цієї лінії.